• Главная
  • Новости
  • Форум неврологов
  • Образование
  • Специалисту
  • Пациенту
  • Где лечится
  • Вопрос неврологу

  • Опрос на сайте
    Насколько актуальная управляемая краниогипотермия при инсульте?
    Актуальна, при наличии аппарата для управляемой краниогипотермии
    Актуальна, мы ее уже используем
    Без нее справляемся и справляться будем
    Я не знаю, что это такое

    Видео
    АВТОРИЗАЦИЯ НА САЙТЕИспользуйте свой логин и пароль
    Неврологический портал » Заболевания периферической нервной системы » Методика проведення голкової (локальної) електронейроміографії

    Методика проведення голкової (локальної) електронейроміографії

    Заболевания периферической нервной системы, Лекции по неврологии

    Методика проведення голкової 
    (локальної) електронейроміографії
    Цикл: “функціональна діагностика ЦНС”  к.м.н. асистент Олексюк-Нехамес А.Г.
    Виділення цієї методики доцільне не стільки за ознакою використання електродів, що відводять, скільки по принципово іншому характеру і діагностичній цінності одержуваної інформації. 
    Голкова міографія необхідна при діагностиці усіх груп спадкових захворювань.
    Застосування голкових електродів дозволяє вивчати активність одиночних м'язових, волокон, однак у клінічній практиці одним з найважливіших етапів є аналіз характеристик потенціалу рухової одиниці (ПДЕ) при мінімальному довільному скороченні м'язу.
    Потенціал рухової одиниці в нормі має двох-трьохфазну форму (допускається реєстрація не більш 5% поліфазних потенціалів рухової одиниці), тривалість від 3 до 16 мс, амплітуда – 200-2000 мкв. 
    Акустичний феномен потенціалу рухової одиниці – голосний тупий щиглик, а серії потенціалів рухових одиниць – «низькочастотна автоматна черга”.
    Амплітуда, тривалість і число фаз потенціалу рухової одиниці (ПРО) визначаються кількістю м'язових волокон у даній руховій одиниці (РО) і синхронністю їхнього скорочення (Рис. 1.4).
    Первинно-м'язові процеси, що приводять до зменшення числа волокон у рухових одиниці, проявляються значним зниженням амплітуди і тривалості ПРО
    Для виконання голкової ЕМГ застосовуються голкоі електроди:
    Голкові електроди бувають концентричними, моно- і біполярними, у ряді випадків застосовуються так звані мультиелектроди (Рис. 1.22).
    Рис. 1.22. Типи ЭМГ-электродів (схематично).
    а – концентричний; б – біполярний; у – монополярний; м – мультиэлектрод; д – нашкірний;
    е – концентричний електрод у м'язі; 1 – корпус голки; 2 – контактні поверхні електрода;
    3 – провідник; 4 – ізоляція; 5 – метал; 6 – пластик; 7 – шкіра; 8 – підшкірна клітковина; 9 – апоневроз;
    10 – м'яз 

    Методика проведення голкової (локальної) електронейроміографії Цикл: “функціональна діагностика ЦНС”  к.м.н. асистент Олексюк-Нехамес А.Г.

     Виділення цієї методики доцільне не стільки за ознакою використання електродів, що відводять, скільки по принципово іншому характеру і діагностичній цінності одержуваної інформації. Голкова міографія необхідна при діагностиці усіх груп спадкових захворювань.Застосування голкових електродів дозволяє вивчати активність одиночних м'язових, волокон, однак у клінічній практиці одним з найважливіших етапів є аналіз характеристик потенціалу рухової одиниці (ПДЕ) при мінімальному довільному скороченні м'язу.Потенціал рухової одиниці в нормі має двох-трьохфазну форму (допускається реєстрація не більш 5% поліфазних потенціалів рухової одиниці), тривалість від 3 до 16 мс, амплітуда – 200-2000 мкв. Акустичний феномен потенціалу рухової одиниці – голосний тупий щиглик, а серії потенціалів рухових одиниць – «низькочастотна автоматна черга”.Амплітуда, тривалість і число фаз потенціалу рухової одиниці (ПРО) визначаються кількістю м'язових волокон у даній руховій одиниці (РО) і синхронністю їхнього скорочення (Рис. 1.4).Первинно-м'язові процеси, що приводять до зменшення числа волокон у рухових одиниці, проявляються значним зниженням амплітуди і тривалості ПРОДля виконання голкової ЕМГ застосовуються голкоі електроди:Голкові електроди бувають концентричними, моно- і біполярними, у ряді випадків застосовуються так звані мультиелектроди(Рис. 1.22).Рис.

    1.22.типи ЭМГ-электродів (схематично).а – концентричний; б – біполярний; у – монополярний; м – мультиэлектрод; д – нашкірний;е – концентричний електрод у м'язі; 1 – корпус голки; 2 – контактні поверхні електрода;3 – провідник; 4 – ізоляція; 5 – метал; 6 – пластик; 7 – шкіра; 8 – підшкірна клітковина; 9 – апоневроз;10 – м'яз 

    Технічно важливо вірно зберігати і проводити стерилізацію голкових електродів.

    Ізолюючий матеріал, що застосовуються у виробництві електродів, повинний витримувати кип'ятіння чи обробку 90% спиртом протягом однієї доби з метою стерилізації.

    Можливість використання цих чи інших способів стерилізації відображення в інструкціях до кожного

    виду електродів.

    Виписка з інструкції по експлуатації “Попередня очистка”

    Уникати висихання голки перед очишенням. Якісно очистити голку з використанням спиртового розчину (70%, 96% ізопропіловий спирт). Можливе застосування інших дезінфікуючих розчинів, що рекомендовані для медичних інструментів. За необхідністю застосовуйте пензлик чи шматочок тканини. Після очищення промийте голку водою.

    Автоклавування електродів.

    Перед закладанням електроду в автоклав вставте його в захисну трубку. Автоклавування повинно тривати не мене 20 хвилин при температурі 121˚С (250˚F) 

    Ні в якому разі не нагрівати електрод вище 140 ˚С (284 ˚F) зберігають електрод у спеціальній трубці і оберігають від забруднення

    Методика виконання голкової ЕМГ: 

    Шкіру пацієнта обробляють спиртом, електрод вводять у проекції рухової точки  відповідної м'яза з таким розрахунком, щоб голка, минаючи шкіру, підшкірну клітковину і апоневроз, ввійшла в м'язову тканину. При дотриманні правил асептики одним електродом можна досліджувати 3-4 м'язи у одного пацієнта.

    Реєстрацію і оцінку потенціалів при виконанні голкової ЕМГ роблять як за допомогою візуалізованого пристрою (монітору), так і через  “на слух” з використанням динаміка чи навушників.

    На початку дослідження відзначається так звана “активність введення” – високо-амплітудні високочастотні коливання потенціалу у відповідь на механічне подразнення м'язових волокон. 

    Тривалість цього періоду в нормі – до 0.5 з; при денервації і первинно-м'язових захворюваннях активність введення реєструється протягом декількох секунд чи навіть хвилин. Наступний етап дослідження – пошук спонтанної активності, що реєструється при повному розслабленні м'язу.

    Потенціал фібрилляції (ПФ) – це ПД окремого м'язового волокна, що реєструється у стані повного спокою м'язу (Рис. 1.23). Рис. 1.23. Потенціали фибрилляції.

    Таким чином, ПФ відносяться до спонтанної активності. Тривалість ПФ від 1 до 2, рідше – 5 мс, амплітуда 50-100 мкв. Акустично ПФ являє собою короткий щиглик високого струму, серія ПФ сприймається як звук “ целофану, що мнеться”.

    Потенціал фібрилляції (ПФ) мають досить чіткий і постійний ритм, тому їхній можна відифференціювати від неритмічних звукових сигналів типу "щиглик" (ПРО) потенціалу. рухової одиниці, що виникають при неповному розслабленні м'яза. 

    (ПФ) Потенціал фібриляції не можуть бути поліфазними, тому що являють собою потенціал руху (ПР) одиночного м'язового волокна 

    (ПФ) Потенціал фібриляції відзначаються в м'язі, що являється в стаді денервації в результаті травматичного іншого ураження будь-якого відділу мотонейрону ( на рівні тіла клітки, аксонів, терміналів), і виникають частіше, приблизно на 10-21 день від моменту денервації 

    Рання поява ПФ Потенціалу фібрилляції (на 3-4 день) є несприятливим прогностичним критерієм, тому що свідчить про масивне ураження, про те саме свідчить виникнення значної частоти потенціалу фібриляції (ПФ).

    В даний час генерацію ПФ зв'язують з перебудовою на рівні мембрани міоциту – утворенням додаткових Na-K-каналів, підвищенням чутливості денервованих волокон до антихолінестерази крові  

    Потенціал фібрилляції є показником готовності м'язових волокон до реіннервації, але якщо такий не відбувається, вони гинуть, уже починаючи з 20-21 дня денервації.

    Позитивні гострі хвилі (приклад візуалізації)

     Позитивні гострі хвилі (одиничні і групові)                             Потенціал фасцикуляцій 

     

       Позитивні гострі хвилі (ПГХ) чи позитивні спайки – відзначаються в грубо денервованих м'язах і є проявом дегенерації м'язових волокон, що не піддалися реіннервації. (ПОВ) Позитивні гострі хвилі мають тривалість від 2 до 15 мс, амплітуду – до 100-4000 мкв,акустично сприймаються як глухі щиглики чи притуплені розкати, виникають через три тижні від моменту денервації і можуть зберігатися до декількох років (Рис. 1.24).

    (Рис. 1.24).

    Позитивні гострі хвилі


    ПФц неритмічні, акустично являють собою голосний глухий звук (“друкування по картону”). 
    Діагностична цінність Потенціали фасцикуляції дискутується, тому що вони можуть реєструватися як при нейрональному, так і при невральному ураженні, а також як ознака перевтоми здорового м'язу.
    Потенціали фасцикуляції (ПФц) – прояв спонтанної активності цілої рухової одиниці, тому їхні параметри ідентичні потенціалу рухової одиниці  ПДЕ (тривалість, амплітуда, можливість поліфазії);
    Міотонічний розряд (МР) являє собою спалах і Потенціалу фібрилляції , позитивні гострі хвилі, потенціал рухової одиниці, причому частота й амплітуда потенціалів, що складають міотонічний розряд , характерним чином змінюється у вигляді наростання і наступного зниження. 
    Акустично міотонічний розряд  сприймаються як “звук  бомбардувальника”. Даний феномен характерний для міотонії Томсена, дистрофічної міотонії і міотонічних синдромів. 
    Реєструються Міотонічні розряди  при введенні електроду в м'яз, дотику до нього, постукуванні по м'язу, електростимуляції чи при довільному скороченні.
    Псевдоміотонічний розряд (ПМР) відрізняється від МР відсутністю характерної зміни частоти і амплітуди потенціалів. Відповідно акустично псевдоміотонічний розряд  представлений у вигляді монотонного стугонливого звуку 
    Псевдоміотонічний розряд  найчастіше є результатом мембранного ураження частіше за рахунок компресії нерва чи корінця (наприклад, при остеохондрозі хребта, екстрамедуллярному новоутворі спинного мозку).
    Не виключається загальнометаболічний генез псевдоміотонічного розряду (у тому переліку і при ендокринологічних захворюваннях), але в цих випадках відзначається дифузійне охоплення м'язів у патологічний процес.
    При ураженні мотонейрону чи аксона денервується частина м'язових волокон. В процесі компенсаторної реіннервації сусідні неушкоджені аксони дають додаткові розгалуження до денерваним міоцитам 
    Таким чином, абсолютне число рухових одиниць (РО) в м'язі знижується, але розміри їх збільшуються. 
    Реіннервація за рахунок регенерації аксона, як правило, не приводить до схожих змін.
    Збільшення РО (рухових одиниць) з формуванням гігантських РО відобажається на ЕМГ-картині у вигляді наростання тривалості й амплітуди потенціалу рухової одиниці , збільшення відсотку поліфазії. 
    Спеціальне виділення ПРО 
    потенцілів рухової одиниці Приклади проведення і аналізу голкової ЕНМГ
     Пошук і виділення ПДЕ у вихідному вікні
    Спонтана активність і виведення ПДЕ вручну


    Дослідження включає 5 основних етапів:
    1. Вивчення спонтанної активності досліджуваного м'язу.
    2. Виділення мінімум 20 різних потенціалу рухової одиниці  даного м'яза і побудова гістограми їхнього розподілу з врахуванням частоти зустріваності потенціалу рухової одиниці  різної тривалості.
    3. Підрахунок відсотка поліфазії.
    4. Обчислення середньої амплітуди потенціалу рухової одиниці.
    5. Визначення середньої тривалості потенціалу рухової одиниці, порівняння отриманих результатів з нормальними показниками (найбільше часті варіанти наведені у таблиці F.Buchthal), визначення стадії денерваційно-реіннерваційного процесу.
    Спадкова хвороба міопатія Кугельберга –Веландера - джиттер. Голкова ЕНМГ


    Джиттер при боковому амітрофічному склерозі.
    Методика проведення голкової (локальної) електронейроміографії
    Комплексний аналіз результатів проведеня голкової ЕМГ дозволяє в остаточному висновку визначити рівень ураження (наприклад, м'яз, нерв, тіло мотонейрону). Головну практичну цінність має можливість проводити чітку топічну діагностику, визначаючи патологію спінального сегменту, до- корінця чи проксимального відрізка периферичного нерва, досліджуючи всі м'язи, що отримують іннервацію з відповідного корінця.
    Здоровий м'яз при дослідженні голковими електродами і оцінці результатів за наведеною методикою має наступні характеристики:
    1. Спонтанна активність відсутня.
    2. Гістограмма розподілу тривалості (ПРО), не змінена.
    3. Число поліфазних (ПРО), не більш 5% від усіх зареєстрованих (ПРО).
    4. Амплітуда (ПРО), (залежить від розмірів РО даного м'язу і відстані між
    джерелом потенціалу й електродом, що відводить,) - 200-2000 мкв.
    5. Середня тривалість (ПРО), (визначена як середнє арифметичне значення тривалості потенціалу дії (ПД) мінімум двадцяти РО (рухових одиниць) даного м'язу) знаходиться в межах ±12% від нормального показника середньої тривалості (ПРО), для цього м'язу.
    I стадія денерваційно-реіннерваційного процесу може реєструватися як при первинно-м'язових захворюваннях, так і при хронічних нейрональних чи невральних процесах (при відсутності масивного ураження); відповідні зміни відзначені і у хворих з міастенією.
    1. Спонтанна активність при міогенних процесах частіше відсутня, при денервації–відзначається потенціал фібриляції (ПФ). 2. Гістограмма розподілу ПДЕ по тривалості зміщена вліво за рахунок зменшення Рухових одиниць.
    3. Число поліфазних ПДЕ не наростає.
    4. Середня амплітуда ПРО (потенціалу рухової одиниці) знижується.
    5. Середня тривалість ПДЕ коливається в межах -12% . -20% від норми.
    II стадія денерваційно-реіннерваційного процесу характеризує наступне поглиблення патологічних змін у м'язі при відсутності компенсаторної реінервації
    Частіше схожі зміни відзначаються при міопатіях, поліміозиті, хронічних
    ураженнях периферичних нервів, що супроводжуються атрофією м'язової тканини. II стадія процесу в деяких випадках виявляється при хронічних нейрональних ураженнях і міастенії.
    1. Спонтанна активність відстня чи представлена ПФ і ПОВ у випадку дегенераціїм'язової тканини.
    2. Гістограмма характеризується значним зміщенням вліво
    3. Поліфазія (ПРО) потенціалу рухової одиниці не збільшується.
    4. Середня амплітуда ПДЕ значно знижується.
    5. Середня тривалість ПДЕ зменшується щодо норми на 20% і більше
    III стадія денерваційно-реінерваційного процесу характеризується наявністю
    ознак реіннервації у вигляді збільшеня РО. У залежності від ступеня вираженості цих змін виділяють IIIa і IIIb стадії.
    IIIа від I стадії процесу і навіть від норми відрізняється не стільки середньою амплітудою ПРО (потенціалу рухової одиниці), що може бути близька до норми, і середньою тривалістю ПРО , що також може
    бути нормальний чи знижений на 20% від норми, скільки за характером гістограми і розподілу ПРО по тривалості.
    IIIа стадія характеризується “розтягнутою” гістограмою (тому що у м'язі присутні і зменшилися в результаті денервації і збільшення при реіннервації рухові одиниці (РО). Може збільшитися і відносне число поліфазних РО (рухових одиниць). Приклад: пацієнтка 57 років, досліджується m. deltoideus. Середня тривалість ПРО: 11.6 мс – фактична, 11.8 – нормативна. Відхилення від норми 2% 
    Розглянемо розподіл тривалості ПДЕ 
    а) у нормі мінімальна тривалість ПДЕ – 11.6 мс, а максимальна – 12.1 мс;
    б) у даної пацієнтки тривалість ПДЕ представлена значеннями від 7.4 мс до 17.6 мс.
    Таким чином, характеристика ПДЕ m. deltoideus обстеженої пацієнтки відповідає IIIа ступеня денерваційно-реіннерваційного процесу
    Зміни в м'язах, оцінювані як IIIб стадія, зустрічаються як при гострих, так і при хронічних нейрональних захворюваннях, а також супроводжують процес компенсаторної реіннервації при невральних ураженнях
    Виявлення I, II, ІІІа-б стадії денерваційно-реінерваційного процесу має
    велику діагностичну цінність не стільки для визначення рівня ураження нервово-м'язового апарату, скільки для аналізу динаміки і прогнозу патологічного процесу, у тім числі на тлі проведеної терапії.
    Проградієнтне зменшення середньої тривалості потенціалу рухової одиниці (ПРО) при відсутності ознак реінервації оцінюється як несприятливий прогностичний критерій.
    IV стадія денерваційно-реіннерваційного процесу відбиває подальше
    збільшення ДЕ.
    1. Спонтанна активність, як правило, реєструється.
    2. Гістограмма змінена вправо
    3. Наростає число поліфазних ПДЕ.
    4. Середня амплітуда ПДЕ повертається до норми чи підвищується.
    5. Середня тривалість ПДЕ коливається в межах +20% . +40% від нормативних показників.Рис. 1.35. Гістограмми розподілу ПДЕ при IV стадії денерваційно-реінерваційного
    процесу.
    Виявлення IV стадії змін частіше свідчить на користь неврального процесу, тоді як при ураженні мотонейрону спостерігаються більш виражені денерваційні зміни і реіннервація за рахунок додаткового розгалуження аксонів збережених мотонейронів з формуванням гігантських рухових одиниць (РО) 
    Зазначені процеси відображає
    V стадія денерваційно-реінерваційної перебудови м'язу, обумовлена при виконанні голковій ЕМГ
    При V стадії денерваційно-реінерваційного процесу.
    1. Реєструються всі типи спонтанної активності (ПФ; ПОВ; ПФц).
    2. Гістограмма розподілу ПРО по тривалості різко змінена вправо 
    3. Відзначається значний відсоток поліфазних ПРО .
    4. Амплітуда ПРО зростає (до 5 мв і більш у випадку “гігантських” ПРО).
    5. Середня тривалість ПРО перебільшує норму на 40% і більше.

    просмотров:2795
    Поделится:
    --
    Rini15 сентября 2015 17:29
    I cannot tell a lie, that really hedelp.
    Ваше Имя:
    Ваш E-Mail:
    Введите код: