• Главная
  • Новости
  • Форум неврологов
  • Образование
  • Специалисту
  • Пациенту
  • Где лечится
  • Вопрос неврологу

  • Опрос на сайте
    Насколько актуальная управляемая краниогипотермия при инсульте?
    Актуальна, при наличии аппарата для управляемой краниогипотермии
    Актуальна, мы ее уже используем
    Без нее справляемся и справляться будем
    Я не знаю, что это такое

    Видео
    АВТОРИЗАЦИЯ НА САЙТЕИспользуйте свой логин и пароль
    Неврологический портал » Стандарты оказания медицинской помощи в неврологии » Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на запальні захворювання центральної нервової системи

    Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на запальні захворювання центральної нервової системи

    Стандарты оказания медицинской помощи в неврологии

    Медична допомога хворим на Герпетичний енцефаліт

    Код МКХ-10: G05.1

    Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

    Хворий на герпетичний енцефаліт повинен бути негайно
    госпіталізований у нейрореанімаційне відділення, або у палату
    інтенсивної терапії неврологічного відділення.

    Клініко-діагностична програма

    1. Клініко-неврологічне дослідження.

    2. Лабораторні методи: загальні аналізи крові та сечі,
    біохімічні дослідження стану печінки та нирок, коагулограма,
    дослідження цереброспінальної рідини з подальшим вірусологічним та
    бактеріологічним контролем.

    3. Нейровізуалізаційні методи: МРТ або КТ головного мозку.

    4. Консультації при потребі інших спеціалістів.

    Лікувальна програма

    Навіть при підозрі на герпетичний енцефаліт повинна бути
    призначена противірусна терапія, що попередить утворення некрозів
    в головному мозку та зменшить вірогідність летального кінцю або
    стійкого резідуального дефекту. Тільки при лабораторному
    виключенні гернетичної природи захворювання противірусну терапію
    припиняють.

    Противірусна терапія

    Препаратом вибору є ацикловір (зовіракс), який призначають
    в дозі 12,5 мг/кг ваги тіла кожні 8 годин на 200 мл фізіологічному
    розчині внутрішньовенне крапельно. Час уведення препарату повинен
    бути не менше години, щоб попередити його преціпітацію у ниркових
    канальцях. Тривалість лікування, в залежності від стану хворого,
    становить від 14 до 21 днів. Подальший курс противірусной терапії
    може бути призначений у вигляді перорального прийому препаратів
    ацикловіру до 3000-4000 мг на добу протягом 10 днів. По завершенні
    курсу терапії інколи проводять контрольне вірусологічне
    дослідження ліквору, але більш інформативним є вірусологічний
    контроль через 3-4 тижні від завершення курсу.

    Можливі побічні дії та ускладнення

    Ниркова недостатність - найбільш поширене і загрозливе
    ускладнення терапії ацикловіром. Уведення препарату здійснюється
    під постійним контролем рівня сечовини та креатинину в крові.
    Хворий повинен вживати не менше 1,5-2 літрів рідини на добу. При
    явищах ниркової недостатності дозу препарату зменшують.
    Диспесичні та диспептичні явища усувають шляхом призначення
    церукалу, мотіліуму, ферментних та адсорбуючих препаратів.
    При дерматиті або флебіті в місті уведення препарату
    призначають десенсебілізуючу, протизапальну, антиагрегантну
    терапію.
    Для запобігання пригнічення кісткового кровотворення та
    порушення функції печінки проводять контрольні аналізи крові та
    печінкові проби.
    Нечастим ускладненням уведення препарату є епілептичні
    напади, при яких призначають антиелілептичні засоби під контролем
    ЕЕГ.

    Патогенетична та симптоматична терапія

    Призначається терапія, що направлена на підтримання функцій
    дихання та серцево-судинної діяльності, водно-електролітного
    балансу, профілактику та лікування вторинних бактеріальних та
    трофічних порушень (аспіраційної пневмонії, пролежнів, сечових
    інфекцій, тромбозу глибоких вен гомілки). Для зменшення
    внутрішньочерепної гіпертензії призначають осмодіуретики. При
    необхідності проводять комплекс реанімаційних заходів. Доцільність
    призначення глюкокортикоідної терапії сумнівна.

    Резидуальні явища енцефаліту

    Наслідки енцефаліту проявляються у вигляді амнезії, афазії,
    деменції, змін особистості; епілепсії, стійких парезів. Важливе
    значення має реабілітаційна. терапія, яка складається із
    медикаментозної (метаболичні, судинні препарати, ноотропи,
    антипарксмзмальні засоби) терапії, лікувальної гімнастики та
    фізіотерапевтичних заходів, психологичної допомоги хворим.

    Критерії якості лікування

    1. Клінічний - ступінь регресу психо-неврологічної
    симптоматики.

    2. Нейровізуалізаційний - ступень зменшення зони ураження
    головного мозку.

    3. Комплексна оцінка якості життя пацієнта.

    Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

    Термін перебування у спеціалізованому стаціонарі обумовлений
    станом хворого, ступенем розладу життєво важливих систем організму
    та виразністю резидуальних явищ.

    Вимоги до режиму праці, відпочинку

    Визначаються індивідуально з урахуванням досягнутого рівня
    регресу неврологічної та, у деяких випадках, психіатричної
    симптоматики.

    Медична допомога хворим на арахноїдит

    Код МКХ-10: G03,9

    Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

    Хворий на гострий арахахноїдит, або при загостренні
    хронічного арахноїдиту повинен бути госпіталізований в стаціонар.
    Хворі з хронічними формами можуть отримати медичну допомогу
    в амбулаторних умовах.

    Клініко-діагностична програма

    1. Клініко-неврологічне дослідження.

    2. Iнструментальні методи дослідження; пнеівмонцефалографія,
    рентгенографія черепа, при необхідності з укладками по Шюлеру,
    Стенверсу, ЕХО-ЕГ, ЕЕГ з функційними навантаженнями, РЕГ.

    3. Лабораторні методи: загальні аналізи крові та сечі,
    дослідження цереброспінальної рідини з подальшим вірусологічним та
    бактеріологічним контролем, при необхідності бактеріологічне
    дослідження виділяємого з вуха.

    4. Отоневрологічне дослідження.

    5. Консультація офтальмолога, з дослідженням полей зору,
    очного дна.

    6. Консультації при потребі інших спеціалістів

    Лікувальна програма

    Недиференційована терапія. Протизапальні засоби; НПВП
    (діклофенак натрію, німесулід, целікоксіб у терапевтичних дозах),
    ГКС (преднізолон у добовій дозі 50-60 мг зі зниженням дози по
    досягненні терапевтичного ефекту). При призначенні цих засобів
    уточнюють у пацієнта "виразковий" анамнез. Для запобігання
    побічних гастритичних явищ призначують блокатори протонної помпи,
    блокатори H2 гістамінових рецепторів. Для запобігання
    електролітним порушенням при призначенні ГКС призначають
    K-зберігаючі діуретики, електроліти. Також призначають
    десенсебілізуючі засоби - блокатори H1 гістамінових рецепторів -
    кларітин, задітен, лоратідик. У якості розсмоктуючої терапії
    використовують лідазу. Показана дегідратаційна терапія: фуросемід
    40 мг на добу, діакарб 0,25-0,5 мг на добу в залежності від
    ступеню виразності лікворно-гіпертензійного синдрому. Паралельно
    з діуретикам призначають препарати, що містять електроліти -
    аспаркам, панангін. При епелептичних нападах, показані
    антиепелептичні засоби - фінлепсин, депакіп, ламіктал та ін. Також
    використовують транквілізатори - гідазенам 0,02-0,05 2-3 рази на
    добу, антидепресанти - ципраміл, ципралекс 0,02 на добу, снодійні
    з діагностичною, так і з лікувальною метою використовують ПЕГ.
    Диференційована терапія: якщо можливо усунення вогнища
    інфекції - ото- або риногенного процессу, захворювань гайморових
    синусів, носоглотки; видалення міндалин при хронічному, часто
    рецидивуючому тонзиліті. Призначення антибіотиків широкого спектра
    дії, визначення чутливості флори до антибіотиків. При визначенні
    збудника вірусної етіології - призначення противірусної терапії в
    залежності від виду вірусу - препарати ацикловіру - гевіран 800 мг
    5 разів на добу, валацикловіру - вальтрексу 1000 мг 3 рази
    на добу, ганацикловіру.

    Можливі побічні дії та ускладнення

    При проведенні диференційованої терапії можливі алергічні
    реакції на препарати, яких можна уникнути, перевіряючи
    індивідуальну переносність антибактеріальних засобів
    внутрішньошкіряними пробами.
    При індивідуальній нестерпності противірусного препарату
    зменшують його дозу або замінюють іншим засобом.
    При проведенні тривалого курсу антибіотикотерапії передують
    дисбактеріоз призначенням протигрибкових препаратів, пробіотиків.
    При проведенні противірусної терапії стежать за кліренсом
    креатиніну в крові.
    Хронічний арахноїдит або залишкові явища гострого арахноїдиту
    можуть проявлятися у вигляді порушень полей зору епілептичними та
    вегето-вісцеральними нападами, головним болем, загальною
    втомлюваністю, зниженням працездатності. Хворі на хронічні форми
    арахноїдитів потребують періодичних курсів дегідратаційної,
    судинної, метаболічної, заспокійливої терапії, при необхідності
    тривалого прийому антипароксизмальних засобів, періодичного
    контролю ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕГ.

    Критерії якості лікування

    1. Клінічний - ступінь регресу неврологічної симптоматики.

    2. Електрофізіологічні параметри.

    3. Комплексна оцінка якості життя пацієнта.

    Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

    Термін перебування у спеціалізованому стаціонарі обумовлений
    станом хворого, можливістю якомога швидше усунути вогнище
    інфекції.

    Вимоги до режиму праці, відпочинку

    Визначаються індивідуально з урахуванням досягнутого рівня
    регресу неврологічної симптоматики.

    Медична допомога хворим на менінгіт

    Код МКХ-10: G00-G03

    Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

    Хворий на гострий менінгіт повинен лікуватися
    в реанімаційному відділенні або палаті інтенсивної терапії
    інспекційної лікарні.

    Клініко-діагностична програма

    1. Клініко-неврологічне дослідження.

    2. Лабораторні методи: загальні аналізи крові та сечі,
    біохімічні дослідження стану печінки та нирок, коагулограма. Одним
    з основних методів діагностики менінгіту є дослідження ліквору,
    який складається з: візуальної оцінки ліквору, оцінки тиску
    ліквору, оцінки цитозу, вмісту глюкози та білку, оцінки мазків,
    пофарбованих по Граму та Кеньону. Для швидкої ідентифікації
    збудника використовуються наступні тести: ДНК-діагностика методом
    полімеразної ланцюгової реакції, імуно-сорбентний тест,
    ензіморадіоізотопні дослідження.

    3. Нейровізуалізаційні методи при наявності вогнищевої
    симптоматики: МРТ або КТ головного мозку.

    4. Консультації при потребі інших спеціалістів.

    Лікувальна програма

    Навіть при підозрі на герпетичний енцефаліт повинна бути
    призначена противірусна терапія, що попередить утворення некрозів
    в головному мозку та зменшить вірогідність летального кінцю або
    стійкого резідуального дефекту. Тільки при лабораторному
    виключенні герпетичної природи захворювання противірусну терапію
    припиняють.

    Противірусна терапія

    Препаратом вибору є ацикловір (зовіракс), який призначають
    в дозі 12,5 мг/кг ваги тіла кожні 8 годин на 200 мл фізіологічному
    розчині внутрішньовенне крапельно. Час уведення препарату повинен
    бути не менш години; щоб попередити його преципітацію у ниркових
    канальцях. Тривалість лікування в залежності від стану хворого
    становить від 14 до 21 днів. Подальший курс противірусной терапії
    може бути призначений у вигляді нерорального прийому препаратів
    ацикловіру до 3000-4000 мг на добу протягом 10 днів. По завершенні
    курсу терапії інколи проводять контрольне вірусологічне
    дослідження ліквору, але більш інформативним є вірусологічний
    контроль через 3-4 тижні від завершення курсу.

    Можливі побічні дії та ускладнення

    Ниркова недостатність - найбільш поширене і загрозливе
    ускладнення терапії ацикловіром. Уведення препарату здійснюється
    під постійним контролем рівня сечовини та креатініну в крові.
    Хворий повинен вживати не менше 1,5-2 літрів рідини на добу. При
    явищах ниркової недостатності дозу препарату зменшують.
    Диспесичні та диспептичні явища усувають шляхом призначення
    церукалу, мотіліуму, ферментних та адсорбуючих препаратів.
    При дерматиті або флебіті в місті уведення препарату
    призначують десенсебілізуючу, протизапальну, антиагрегантну
    терапію.
    Для запобігання пригнічення кісткового кровотворення та
    порушення функції печінки проводять контрольні аналізи крові та
    печінкові проби.
    Нечастим ускладненням уведення препарату є епілептичні
    напади, при яких призначають антиепілептичні засоби під контролем
    ЕЕГ.

    Патогенетична та симптоматична терапія

    Призначається терапія, що направлена на підтримання функцій
    дихання та серцево-судинної діяльності, водно-електролітного
    балансу, профілактику та лікування вторинних бактеріальних та
    трофічних порушень (аспіраційної пневмонії, пролежнів, сечових
    інфекцій, тромбозу глибоких вен гомілки). Для зменшення
    внутрішньочерепної гіпертензії призначують осмодіуретики. При
    необхідності проводять комплекс реанімаційних заходів. Доцільність
    призначення глюкокортикоідної терапії сумнівна.

    Резидуальні явища енцефаліту

    Наслідки енцефаліту проявляються у вигляді амнезії, афазії,
    деменції, змін особистості, епілепсії, стійких парезів. Важливе
    значення має реабілітаційна терапія, яка складається із
    медикаментозної (метаболичні, судинні препарати, ноотропи,
    антипарксизмальні засоби) терапії, лікувальної гімнастики та
    фізіотерапевтичних заходів, психологічної допомоги хворим.

    Критерії якості лікування

    1. Клінічний - ступінь регресу психо-неврологічної
    симптоматики.

    2. Нейровізуліаційний - ступень зменшення зони ураження
    головного мозку.

    3. Комплексна оцінка якості життя пацієнта.

    Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

    Термін перебування у спеціалізованому стаціонарі обумовлений
    станом хворого, ступенем розладу життєво важливих систем організму
    та виразністю резидуальних явищ.

    Вимоги до режиму праці, відпочинку

    Визначаються індивідуально з урахуванням досягнутого рівня
    регресу неврологічної та, у деяких випадках, психіатричної
    симптоматики.

    Директор Департаменту
    розвитку медичної допомоги М.П.Жданова

    просмотров:8303
    Поделится:
    Ваше Имя:
    Ваш E-Mail:
    Введите код: