• Главная
  • Новости
  • Форум неврологов
  • Образование
  • Специалисту
  • Пациенту
  • Где лечится
  • Вопрос неврологу

  • Опрос на сайте
    Насколько актуальная управляемая краниогипотермия при инсульте?
    Актуальна, при наличии аппарата для управляемой краниогипотермии
    Актуальна, мы ее уже используем
    Без нее справляемся и справляться будем
    Я не знаю, что это такое

    Видео
    АВТОРИЗАЦИЯ НА САЙТЕИспользуйте свой логин и пароль
    Неврологический портал » Стандарты оказания медицинской помощи в неврологии » Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з віддаленими наслідками черепно-мозкової травми

    Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з віддаленими наслідками черепно-мозкової травми

    Стандарты оказания медицинской помощи в неврологии

    Затверджено

                                                                                       наказ МОЗ України

               від 17.08.2007 № 487

    Клінічний протокол

    надання медичної допомоги хворим з віддаленими наслідками черепно-мозкової травми

    Код МКХ-10: віддалені наслідки черепно-мозкової травми - Т 90

     

    Ознаки та критерії діагностики

    Черепно-мозкова травм (ЧМТ) - це важлива медико-соціальна проблема. Останні роки в Україні частота поширеності хворих з ЧМТ зростає і на сьогодні стає 4-4,2 на 100 тис. населення. У 50-80 % або у 2-х з 3-х постраждалих формуються віддалені наслідки закритих черепно-мозкових травм (ВНЗЧМТ), що протікають з частими станами декомпенсації з тимчасовою непрацездатністю, нерідко (11-12% постраждалих) мають стійку інвалідізацію.

    Варіанти ВНЗЧМТ можна розподілити на 2 категорії: а) порушення, що мають чітко окреслену нейроморфологічну основу - це церебральні лептоменінгіти, атрофії, кісти, гематоми. Дана категорія хворих знаходиться під наглядом нейрохірургів та неврологів;

    б) порушення, нейроморфологічна основа яких не має локально осередкового характеру - у цієї категорії хворих визначаються різного ступеня вираженості клінічні синдроми у сполученні з різними неврологічними, неврозоподібними, психопатологічними та соматичними порушеннями.

    Серед клінічних проявів захворювання вирізняються домінуючі клінічні синдроми: лікворно-гіпертензійний, лікворно-гіпотензіонний, вестибулярний, астенічний, епілептичний, гіпоталамічний, підкорковий синдроми, цереброваскулярні порушення.

     

    Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

    Усі хворі з віддаленими наслідками ЧМТ підлягають лікуванню та обстеженню у неврологічних кабінетах поліклінік або неврологічних відділеннях обласних, міських та центральних районних лікарень залежно від тяжкості стану. Середня тривалість лікування захворювання у поліклініці складає від 3 до 12 днів. У поліклініці та у стаціонарі хворому надає медичну допомогу невролог, а лікування проводиться у стаціонарі неврологічного або нейрохірургічного профілю. Середня тривалість лікування захворювання у стаціонарі залежить від стану хворого - від 7 до 12 днів.

    Ступінь - наукової доказовості запропонованих медичних заходів - 2++ (В) рівень.

    Клініко-діагностична програма

    1.  Огляд невролога;

    1. Огляд нейрохірурга;
    2. Консультація окуліста;
    3. Огляд терапевта;
    4. Рентгенографія черепу;
    5. КТ або МРТ головного мозку;
    6. Електроенцефалографія;
    7. Ехоенцефалографія;
    8. Лабораторні дослідження;

    10.  Ультразвукова допплерографія судин головного мозку (за показаннями);

    11.  Електрокардіографія;

    12.  Ангіографія судин головного мозку (за показанням).

    Лікувальна програма

    В залежності від клінічних проявів захворювання, призначають лікарські засоби, які спрямовані на зменшення вираженості неврологічних синдромів:

    1. препарати для лікування лікворно-гіпертензійного синдрому – манніт, діуретики, венотоніки;
    2. препарати для лікування головного болю – анальгетики, спазмолітики;
    3. препарати для лікування вегето-судинних дисфункцій – вегетотропні препарати, α- та β - адреноблокатори;
    4. препарати для лікування астенічного та депресивного синдромів – транквілізатори, ноотропи, препарати фосфору, антидепресанти;
    5. препарати для лікування церебросудинних порушень - венотоніки; вазоактивні препарати;
    6. препарати для покращення вестибулярної функції;
    7. препарати для лікування пароксизмальних станів та судом – протиепілептичні засоби;
    8. препарати для лікування підкоркового синдрому - холінолітики, агоністи дофаміна;
    9. симптоматична терапія.

    Немедикаментозні методи (фізіотерапевтичне лікування, голкорефлексотерапія, лазеротерапія, масаж).

    Характер кінцевого очікуваного лікування

    Покращення самопочуття. Стабілізування об'єктивного та суб'єктивного станів, зменшення проявів неврологічного дефіциту, зменшення інвалідизації. Відсутність хронізації процесу, зменшення проявів або зникнення ознак лікворної гіпертензії, церебрального арахноїдиту та пароксизмальних станів, астенічного, вестибуло-атактичного синдромів.

    Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

    У спеціалізованому стаціонарі термін перебування повинен бути максимально коротким до досягнення мети етапу активної терапії.

    Критерії якості лікування

    1.  Клінічний:

    а) зменшення або зникнення клініко-неврологічної симптоматики та покращення самопочуття протягом 1-2 тижнів.

    б) Відсутність ускладнень у вигляді формування стійкої лікворно-гіпертензійної, підкоркової симптоматики та пароксизмальних станів протягом 6 місяців

    в) Стійка редукція лікворно-гіпотензіонного, вестибулярного, астенічного, гіпоталамічного синдромів; цереброваскулярних порушень.

    1. Соціальний – повне відновлення працездатності протягом від 2 тижнів до 3 місяців

    Можливі побічні дії та ускладнення

    Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

    Рекомендації

    щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації

    Основною умовою успіху є вживання всіх заходів щодо чіткого дотримання терапевтичного режиму.

    Вимоги до режиму праці, відпочинку

    Дотримування режиму сну, відпочинку. При епілептичному синдромі – заборонена робота на висоті, біля рухомих механізмів, на транспорті.

    Санаторно-курортне лікування.

    Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

    Не зловживати алкоголем, тютюнопалінням. Дієтичні обмеження та лікувальна фізкультура при збільшенні ваги.

     

    Директор Департаменту

    розвитку медичної допомоги                                                   М.П. Жданова

     

     


    просмотров:8601
    Поделится: